У час непоправної втрати, гіркої скорботи, коли переступає поріг земного життя людина, учитель, керівник, методист, колега, мудрий порадник, ми нерідко почуваємося ніби винними від того, що, можливо, не додали цій людині вчасно своєї уваги, підтримки, тепла. Виправдовуємо себе вічною зайнятістю, хронічно виснажливими клопотами, яким немає кінця-краю в нашому непростому бутті і ми перед ними безсилі.

Славінська Тетяна Миколаївна… Ми всі шанували цю щиру, мудру, талановиту,  безмежно порядну жінку. Вона випромінювала вроджену внутрішню інтелігентність, толерантність. Спокійна, врівноважена, гранично ввічлива, готова завжди вислухати, допомогти, порадити. Такою вона і залишиться в нашій пам’яті.

Глибоко співчуваємо чоловікові Михайлу Петровичу, синові покійної та його родині, всім рідним і близьким. Схиляємо у скорботі низько голови перед Вами, незабутня Тетяно Миколаївно. У нашому серці Ви залишаєтеся назавжди доброю, світлою людиною. Вічна Вам шана і пам’ять!

Колектив районного методичного кабінету